четвер, 28 жовтня 2021 р.

День визволення України від фашистських загарбників.

   Минуло вже 76 років з того переможного дня, але і донині не вщухає біль людських втрат у тій жахливій смертоносній війні.  Море сліз пролито солдатськими матерями, вдовами та сиротами, і не можна виміряти глибину та гіркоту цього горя.

   Український народ завжди пам’ятатиме тих, хто гідно пройшов важкими дорогами війни, сумлінно виконав священний обов’язок — мужньо захищав від загарбників свій рідний край.

 Щорічно 28 жовтня відзначається День визволення України від німецько – фашистських загарбників. 

   В цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, яке постраждало від дій фашистських окупантів.

   В ході Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від фашизму.

   Воєнні дії під час Другої світової війни відбувалися на території України протягом 40 місяців – із 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року. 

   У ході визволення України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. воїнів, протягом січня 1943 року – жовтня 1944 року було проведено серію блискучих наступальних операцій. 

   За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.

   В ході Великої Вітчизняної війни бойовими нагородами було відзначено близько 2,5 млн. воїнів-українців, серед яких було чимало розвідників.


   Ми глибоко вдячні тим, хто у нелегкі воєнні роки відстояв свободу рідної землі, врятував її від поневолення, створив передумови для того, щоб жити у власній, незалежній Українській державі.

   Ваш подвиг у Великій Вітчизняній війні назавжди залишиться взірцем вірного і чесного служіння рідній Батьківщині, своєму народові.

   Цей світлий і водночас сумний день дуже важливий і незабутній для всіх тих, хто визволяв Україну. Ми схиляємо голову перед пам’яттю загиблих, висловлюємо вдячність і повагу живим, згадуємо тих, кого з нами немає вже в мирний час.

понеділок, 18 жовтня 2021 р.

День відповідальності людини.














      Богдан Гаврилишин народився 19 жовтня 1926 року у містечку Коропець (нині смт, Монастириський район, Тернопільська область, Україна, тоді Бучацький повіт, ЗУНР, окупована Польщею, за їх адмінподілом Тернопільське воєводство). Його батько був сусідом Марка Каганця). У 1930 році батько купив близько 10 га землі між м. Бучач і с. Жизномир, де збудував дім, який зберігся донині.

     Три роки навчався у початковій школі в с. Жизномирі. Потім — у Бучацькій польськомовній гімназії (у 1936/37 навчальному році закінчив VIIa клас у 1937/38 навчальному році закінчив VIIIa клас), яку після приходу більшовиків перетворили на середню школу. З вересня 1941 року навчався у Чортківській гімназії, а в навчальному році 1943/44 — у Дрогобицькій гімназії. Під час ІІ Світової війни у 1944 року його забирають до Німеччини. Після 1945 року перебуває у таборі для переміщених осіб, 1947 року виїжджає до Канади: працював лісорубом, організовував вечірні класи для українців, діяв у профспілках.

      1952 року здобув ступінь бакалавра, 1954 році магістра спеціальності «Інженер-механік» в Університеті м. Торонто. У 1954—1960 роках обіймав посади з дослідництва, інженерної справи, менеджменту в Канаді. З 1960 року — мешкає у Швейцарії. 1976 року здобув ступінь Ph. D. з економіки у Женевському Університеті.

      З 1988 року працював на громадських засадах в Україні. Від здобуття Україною незалежності був радником кількох Президентів України, прем’єр-міністрів, голів Верховної Ради.

       Майже тридцять років Б. Д. Гаврилишин присвятив Міжнародному інституті менеджменту МІМ-Женева. Обіймав посади директора з навчання (1960—1968 роки), директора Інституту (1968—1986 роки), почесного науковця (1986—1989 роки). У Женеві він викладав такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами тощо.

       1990 року заснував Міжнародний інститут менеджменту в Києві. У 1996—1997 роках — директор Міжнародної академії довкілля в Женеві. Проводив семінари, головував на конференціях, читав лекції в університетах для груп фахівців та на міжнародних конференціях у більш, ніж 85 країнах.

       Член Пласту — Національної скаутської організації України від 1940 р., належить до куреня Лісові Чорти від 1946 року. У 2006—2008 роках — голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту. Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».

       У 2010 році заснував Благодійний фонд Богдана Гаврилишина, місією якого була підготовка критичної маси молодих українців, які на власному досвіді вивчили як функціонують найкращі країни Європи, та зможуть утворити критичну масу людей, яка трансформує Україну. З 2017 року основні програми фонду були підтримані Благодійним фондом родини Богдана Гаврилишина, створеного дружиною та дітьми пана Богдана.

      24 жовтня 2016 року о 5-й ранку п. Богдан помер у родинному колі у своїй квартирі у Києві. Прах поховано на кладовищі у рідному селі Богдана Гаврилишина – Коропці.

пʼятницю, 8 жовтня 2021 р.

До Дня захисника Вітчизни.

     Дата відзначення Дня захисника України - 14 жовтня - збігається з християнським святом Покрови.

     Назва цього популярного в народі свята говорить сама за себе. Захист своєї Вітчизни від зазіхань з боку тих, хто час від часу намагається загрожувати державним засадам будь-якої країни - свята справа. Вона вимагає від людей сміливості, честі та відваги, дуже часто величезної самопожертви і колосальної самовіддачі.

     14 жовтня обрали не просто так. Цього дня українці відзначають церковне свято Покрови Пресвятої Богородиці, яке асоціюється з заступництвом та захистом від ворога. Це свято шанували українські козаки — на Покрову вони проводили ради, обирали старшин. Українська повстанська армія вважала Покрову опікункою українського війська. 

     Історія цього свята має давню традицію. Покрову Пресвятої Богородиці відзначали козаки, за що свято отримало другу назву – Козацька Покрова. 

     У цей день українці поціновують воїнів, які в різні часи обороняли і обороняють нашу незалежність і територіальну цілісність, усіх захисників України незалежно від службового становища та статі.